Скасування постанови ТЦК про притягнення до адміністративної відповідальності за нібито відмову від проходження військово-лікарської комісії

До адвокатського бюро звернувся військовозобов'язаний після винесення територіальним центром комплектування та соціальної підтримки постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Підставою для накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн стала нібито відмова клієнта від проходження військово-лікарської комісії.

Після аналізу матеріалів адміністративної справи адвокатами було встановлено, що під час притягнення клієнта до адміністративної відповідальності посадовими особами ТЦК було допущено істотні порушення вимог матеріального та процесуального законодавства.

Правову позицію сформовано з урахуванням положень статей 251, 268, 278, 280 та 283 КУпАП, які визначають вимоги до доказів у справах про адміністративні правопорушення, гарантують право особи на захист, встановлюють порядок розгляду справи та вимоги до законності постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Під час підготовки позову також застосовано положення Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які визначають обов'язки військовозобов'язаних під час мобілізаційних заходів, а також норми КАС України, відповідно до яких саме суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність прийнятого рішення.

Правову позицію сформовано з урахуванням принципів верховенства права, законності, презумпції правомірності поведінки особи та обов'язку органу державної влади діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, визначений законом.

Основною метою було довести, що постанова ТЦК винесена з істотним порушенням процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, без належного дослідження обставин справи та без забезпечення клієнту гарантованого законом права на захист.

Правову стратегію побудовано на комплексному аналізі дотримання посадовими особами ТЦК вимог адміністративного законодавства, перевірці належності та допустимості доказів, а також доведенні недотримання процесуальних гарантій, без яких притягнення особи до відповідальності є незаконним незалежно від суті інкримінованого правопорушення.

Здійснено детальний аналіз матеріалів адміністративної справи та підготовлено адміністративний позов про скасування постанови ТЦК.

У позовній заяві обґрунтовано, що протокол про адміністративне правопорушення та постанова про накладення адміністративного стягнення були складені в один день із мінімальним проміжком часу, що фактично позбавило клієнта можливості скористатися професійною правничою допомогою, підготувати пояснення та реалізувати інші процесуальні права, гарантовані статтею 268 КУпАП.

Крім того, адвокатами доведено відсутність належних і допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт відмови клієнта від проходження ВЛК, а також звернули увагу суду на те, що посадові особи ТЦК не забезпечили всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, як цього вимагають положення КУпАП і на усуненні.

Наголошено на неналежному повідомленні клієнта про дату та час розгляду справи, що призвело до порушення його права на участь у розгляді справи та реалізацію права на захист.

Під час судового розгляду також було вказано на відсутність будь-яких належних заперечень і доказів з боку відповідача, які б підтверджували законність винесеної постанови.

Суд погодився з доводами сторони позивача та встановив, що під час притягнення клієнта до адміністративної відповідальності було допущено істотні порушення вимог законодавства.

Постанову ТЦК та СП визнано протиправною та скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрито.

У результаті було поновлено порушені права клієнта, усунуто негативні правові наслідки незаконного притягнення до адміністративної відповідальності та підтверджено обов'язок суб'єктів владних повноважень діяти виключно у спосіб, передбачений законом.

Цей кейс підтверджує, що навіть в умовах воєнного стану діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки підлягає судовому контролю, а їхні рішення повинні відповідати вимогам Конституції України та процесуального законодавства.

Недотримання права особи на захист, відсутність належної доказової бази, порушення процедури розгляду справи та невиконання суб'єктом владних повноважень обов'язку довести правомірність своїх дій є самостійними підставами для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Практика свідчить, що ефективний захист у спорах із суб'єктами владних повноважень грунтується насамперед на ретельному аналізі процесуальних порушень, правильному застосуванні норм адміністративного законодавства та послідовному відстоюванні принципу верховенства права.